четвер, 29 жовтня 2015 р.

У Стужиці ростуть найстаріші дуби України, яким більше тисячі років

Ви коли-небудь намагались обійняти дерево, стовбур якого має більше 9 метрів в обхваті? А чи бачили, як зеленіє розкидиста крона 30-метрового дубу, якому більш ніж 1 000 років?

Отже, така можливість є!  Селище Стужиці  - закарпатська область.

Експертна оцінка стверджує: тутешнім дубам більше 1 200-1 300 років! Лісники кажуть, що за 100 років дуб додає 1 м в обхваті, а після 500-річного віку росте трохи повільніше. Таким чином, за віком стужівські дуби поступаються тільки маслиновому (більше 2 000 років) та фісташковому (1 700 років) деревам, що ростуть у Нікітському ботанічному саду (АР Крим).

Дубів у Стужиці два. І ростуть вони, на диво, посеред букового лісу. Існує кілька версій появи дубів: жолуді сюди занесли дикі вепрі, а згідно іншої, місцевий житель посадив дерево дубу в пам’ять про односельців, що загинули під час епідемії чуми.

Один дуб старший за інший більш ніж на 100 років. Звуться вони, відповідно, Дуб Чемпіон (25 м заввишки, 9.6 м обхват стовбура) та Дідо-дуб (30 м заввишки, 9.1 м обхват стовбура). Ширина крони кожного з них сягає 20-25 метрів.


До речі, Дуб Чемпіон носить звання Національного дерева України (2010). Біля нього облаштовані альтанки та видові майданчики, є інформаційні стенди, поруч – невеличка церква та джерела мінеральної води.

Мінеральні джерела у Стужиці у більшості своїй не обладнані, тому часто шукати доведеться не альтанку і не криницю із вказівником, а струмок, що б’є з-під каменю. Якщо часу обмаль, краще одразу прямувати до головного джерела, що знаходиться у 2.5 км від дороги за селом. Йти треба червоним маркованим маршрутом, що починається біля мосту через Папоротний потік (впадає у річку Стужичанку).



Кольору води не лякайтесь: руде каміння та земля довкола – нормальне явище, адже це джерело містить багато заліза. Мінеральна вода питна і дуже смачна. Є сумніви, чи вона не зашкодить? Не пийте літрами, але кілька ковтків без остраху точно можете зробити. 
Це частина туристичного маршруту до урочища Чорні млаки – саме того місця, де впав найбільший метеорит Європи, «Княгиня». Від джерела до нього десь 4 км пішки.

Також можна пройтися  популярним туристичним маршрутом на гору Кременець, де сходяться кордони трьох держав – України, Польщі та Словаччини.


Джерело: http://dzerkalo-zakarpattya.com/?p=62755

понеділок, 19 жовтня 2015 р.

Студентська революція на граніті – крок до незалежності України

В усі часи молодь була політично найактивнішою частиною нашого суспільства. Розбурхана першими паростками прояву свободи і незалежності, що дали знати про себе після прийняття Декларації про Державний  суверенітет України, молоді українці прагнули конкретних дій до її втілення у життя.
2 жовтня 1990 року у центрі Києва на майдані Незалежності в наметовому містечку почалося голодування студентів України. Їх вимоги віддзеркалювали настрої мільйонів громадян: відставка Голови  Ради Міністрів УРСР В. Масола; відмова від підписання союзного договору; передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ; проходження юнаками України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах; перевибори в український парламент на багатопартійній основі.
Вперше за багато років головна площа країни мала незвичайний вигляд. Тут стояло понад сто наметів. Над містечком майоріли синьо-жовті прапори. Всюди гасла: «Хочемо жити без кайданів!», «Вільна людина на вільній землі у вільній державі!», «Геть союзний договір!». На головах у молоді білі пов’язки з написом: «Я голодую!». Навколо наметового містечка і вдень, і у вечері, і вночі - тисячі  людей.


 Голодування тривало з 2 по 17 жовтня. В ньому взяло участь 158 студентів з 24 областей України. Серед найактивнішої молоді: Олесь Доній, Оксана Забужко,  Соломія Павличко, Тарас Прохасько, Олег Тягнибок, Вахтанг Кіпіані, Анжеліка Рудницька, Андрій Стецьків, Володимир Чемерис. Усі вони стали провісниками нової демократичної України, а акція непокори набула назви Студентської революції на граніті.