пʼятницю, 1 липня 2016 р.

Літо в розпалі…

Про те, що літо у самому розпалі свідчать, відображені у світлинах фото - художниці Тетяни  Гришакової, неймовірно привабливі українські краєвиди та картини рідної природи. Тільки в Україні квітка соняшника своєю яскравістю може посперечатися із самим сонцем, а сік стиглої вишні, дивлячись на  її фото - відображення, на смак можна порівняти хіба що з божественним нектаром. Автор побачила красиве і незвичайне у простому і, на перший погляд непомітному.  Мурашка, метелик, жабка, жучок, бджілка, у майстерній зйомці, – взірець досконалості і різноманітності світу природи.











четвер, 19 травня 2016 р.

Мова – зброя незалежності

У 1876 році у німецькому курортному місті Емсі імператор Олександр ІІ поставив свій найвищий підпис під висновками, спеціально ним таки створеної наради. І ці висновки відтак набули в імперії сили закону. Формально це не було оформлено як указ,  однак до історії цей документ увійшов під назвою Емського указу, одного з найчорніших актів в історії української мови.

Наступ на українську мову йде давно і планомірно. «Емський  указ»  Олександра ІІ 1876 року, що заборонив ввезення українських книг з-за кордону і підтекстування нот українською мовою –  тільки одна ланка з довжелезного ланцюга заборон і пересторог. Чому напади на нашу мову так настирливо, з глумом і ненавистю ведуться протягом багатьох століть аж до сьогодення?

Мова – це саме те, що робить українців українцями. Це дух народу, її національний характер, власне, це – доля нації.  Збідніла, суржикова мова – прикмета слабкої, залежної держави. Соковита, сонячна мова, що безперешкодно і усюди лунає по всій українській землі – ознака незалежної, вільної України! Прислухайтесь, яка мова звучить на вулицях вашого міста!   Заглуши  чужі, фальшиві голоси  чистою нотою «золотої» мови!  

 Ми  відновимо посунуті кордони, ми повернемо  загарбані землі. Але, якщо ми втратимо мову – ми втратимо себе. Єднаймося навколо нашої мови!

  


суботу, 23 квітня 2016 р.

З турботою про Землю


Земля – велетенське космічне тіло, що мчить в безмежних просторах Космосу; унікальна, єдина планета в Сонячній системі і у всьому відомому людству Всесвіті, на якій існує життя. Земля – рідна домівка для всього живого, що існує на ній. Вона прихистила і дала найсприятливіші умови для розвитку різноманітним представникам рослинного і тваринного світів. Людина, вінець її творіння, своєю бездумною діяльністю змінює вигляд Землі, руйнує природне середовище. Гине природа, з лиця Землі зникають багато видів живих істот. Захистити Землю, нашу спільну Матір – найголовніша справа усіх землян!

Образ Матері - Землі, що виник в уяві нашої давньої знайомої, народної майстрині Тамари Желіби, знайшов своє втілення у ляльці. Земля зображена як велика, красива, вдягнена у дорогі шати, заквітчана, жінка. У неї горда постава, вона сильна і добра. Земля – піклувальниця і захисниця найдрібнішого живого створіння: на її сукні затишно розмістилися метелик, бабка, павучок, сонечко, ящірка. Вона прикрашена золотими розсипами зерна, гронами винограду, квітами і травами.

Про наш спільний дім, планету Земля йшлося на зустрічі з читачами – учнями 1-го класу. Діти дізналися про те, з якою повагою і любов’ю, наче до чутливої живої істоти, ставилися наші Пращури до своєї святині. Великим гріхом вважалося засмічувати її, турбувати без потреби. Грудочка рідної землі була символом удачі, вірності, вічності. Ці та багато інших несекретних таємниць відкрилися маленьким відвідувачам.


 

 

 

 
Малеча із задоволенням долучилась до міркувань про те, як повинен жити кожен із нас, щоб урятувати нашу планету. Свої пропозиції розмістили під заголовком «10 кроків, щоб урятувати Землю».






Бути захисником своєї Землі – важлива справа. Що більше їх буде, то довше квітнутиме наша прекрасна планета. Держимося Землі, бо Земля держить нас!



вівторок, 29 березня 2016 р.

Вона була читачкою нашої бібліотеки ( до 90-річчя від дня народження Надії Приходько)

Працівники нашої бібліотеки зі стажем пам’ятають Надію Приходько, як свою читачку, надзвичайно красивою, статною жінкою, суто української вроди. Такою вона, мабуть, лишилася у пам’яті багатьох, адже через три роки від часу нашого з нею знайомства,  українська поетка, що писала прості віршики для дітей,  померла. Тоді ми не знали про цю біду, читачка просто перестала приходити, перестали виходити  її вірші. Єдина пам'ять про письменницю, що лишилася у нас –  тоненька книжечка поезій про красу рідної природи з автографом автора.



Ми не знаємо нічого про рідних письменниці. Єдине, що нам лишилося – її вірші та наша пам'ять. Якщо ще хтось хоче поділитися своїми спогадами – напишіть нам, будемо вдячні!

         
   Квітень                                

               
Квітень глянув оком синім -   
Заясніли небеса.               
Сині проліски в долині... 
І фіалки сині-сині. 
Синя паморозь-роса.
У безхмарнім небі птиці
Все летять, летять, летять
З рідних рік води напиться,
Рідні гнізда відшукать.
Журавлі - трикутним строєм...         
Хай же їм - легенький путь!
Над Чернечою горою,     
Над Славутичем-рікою                 
В небі синьому пливуть. 
Знявся жайвір понад ріллі,                
Заскрипалив: жив-живу.
Він із неба на дозвіллі    
Сипле ноти у траву.
Сон прокинувсь біля стежки,
І барвінок - цвіт весни -             
Розузорює мережки
Попід стовбуром сосни.
Запишалася ліщина
У цвіту біля дубка,
Тепловія без упину 
Погуляти заклика.                  
Ходить квітень розмаїтий,
Оре, сіє день при дні...
Верболіз розправив віти,
Вбрався в котики, у квіти
Медвянисті, запашні.


вівторок, 1 березня 2016 р.

«Кішка в дім – радість в нім»

"Людина культурна настільки, наскільки здатна зрозуміти кішку."

Б.Шоу

У нашому календарі є ряд свят, які присвячені тим чи іншим подіям, людям, представникам тваринного світу.  Початок весни — особливий період для кішок. Саме тому багато людей вшановують своїх улюбленців у перший день березня.

Ці милі і загадкові тварини вже давно заслужили у людей повагу і любов. Кішки супроводжують людину на землі напевно від самого початку історії людської цивілізації.

                         Декілька цікавих фактів про котів.

 Малюнок поверхні носа котів унікальний, як і відбиток пальця людини.   
Коти набагато гірше від людей бачать кольори (червоний їм зовсім недоступний). Зате вони можуть розпізнати 25 відтінків сірого кольору.

               

Жираф, верблюд і кіт це єдині тварини-іноходці, при ходьбі у них йдуть спочатку ліві лапи, а потім праві. Така ходьба гарантує швидкість, спритність і тишу.
У котів потіють лише подушечки лап.
 Коти можуть видавати близько 100 різних звуків. Для порівняння - собаки лише близько 10.

   

Котяче вухо повертається на 180 градусів. У кожному вусі у кота 32 мускули, щоб управляти вухом вони використовують дванадцять або більше м’язів.




Коти махають своїми хвостами, коли стоять перед вибором, при цьому одне бажання блокує інше. Наприклад, якщо кіт стоїть в дверному отворі, і хоче вийти, а на вулиці йде дощ, хвіст гойдатиметься із-за внутрішнього конфлікту. Кіт хоче вийти, але не хоче промокнути. Як тільки він прийме рішення (залишитися удома, або вийти під дощ), хвіст негайно припинить розгойдуватися.



Коти труться об людину, щоб “перебити” чужі запахи.

Окрім носа, коти можуть уловлювати запахи за допомогою так званої “трубки Якобсона”, розташованої на верхньому піднебінні за передніми різцями. Кіт користується нею, коли повністю зосереджується на якомусь особливо цікавому запаху, втягуючи в себе повітря, злегка підвівши верхню губу і ніс.

Коти люблять висоту. Також висоту люблять леопарди і ягуари, які сплять на деревах. Якщо кішка падає, то її внутрішнє вухо, що управляє балансом, допомагає їй приземлитися на лапи.



Чому коти люблять пити коли капає з крана вода? Коти, як і інші тварини, воліють свіжу їжу і воду. З їх точки зору проточна вода виглядає більш свіжою, тому вода, що  ллється з крана, для них більш приваблива, ніж стоїть в мисці. З цієї ж причини коти люблять пити з великих ємностей.

 

Коти погано розрізняють смак їжі. На язиці кота всього 473 смакові точки (в людини - 9000). Смакові рецептори котів не сприймають цукор.

Домашній кіт муркає з частотою 26 циклів в секунду. З такою ж частотою працює дизельний двигун.

Кіт може бігати зі швидкістю 48 кілометрів за годину. 




Коли ми гладимо кота, у нас знижується частота серцебиття і кров’яний тиск. А люди з сердечно-судинними захворюваннями мають шанс прожити довше, якщо у них є кіт, на відміну від тих, хто не має ні кота, ні собаки.