Потурбуємося про пташок. Майстер-клас з виготовлення годівнички

 Зима дала про себе знати: засніжило-зав'южило, вдарив мороз, вітер жене додому. Холодно! Сидячі в теплому помешканні, давайте подумаємо про тих, хто зимової пори не так страждає від холоду, як від голоду! 

Маленька пташечка, що навесні і влітку дарувала нам свої пісні і дбала про сади, взимку потерпає від нестачі їжі. Пора і нам потурбуватися про неї! 

Як саме  - дізнаєтеся з нашого Майстер-класу.  

Про тих, хто потребує нашої турботи слухаємо в оповіданні Василя Сухомлинського "Ялинка для горобчиків"

Цей дивний ґудзик

 Відзначаючи Всесвітній день ґудзика, пам'ятаймо, що ґудзики - не тільки функціонально необхідна річ. Ці блискучі, різнокольорові та різноформатні брязкальця, можуть надихнути на створення цікавих композицій. Наприклад, новорічної ялинки.  Давайте зробимо разом!

Говоримо українською і в свято, і в будні!

 В День української писемності і мови читачі не могли оминути бібліотеку. 

Для них - яскрава книжкова виставка про мову.

Уявляєте, як Нестор Літописець рік за роком, сидячі у вузькій келії, при свічках складав "Повість врем'них літ"?

Багато охочих почитати вірші про українську мову, що йдуть від самого серця.

Творимо Україну,  красивий і теплий дім, де мелодійним дзвіночком лунає рідна мова.

Яка вона? Кожний чує по різному...

Читаємо на Хеллоуїн

 Хеллоуїн наближається...Все ближе і ближче... Ось він уже стоїть на порозі... Зараз ми  полоскочемо ваші нерви моторошними історіями. У нас їх багато.  Книжки з жахливими сюжетами для будь якого віку. Якщо не боїтеся бридкого павутиння, слизьких жаб та огидних павуків, можете поласувати кривавими історіями про мерців, відьом та привидів. 

Хто б подумав, що автори найстрашніших казок для дітей  Шарль Петро та брати Грімм! Варто хоча б загадати маніяка на прізвисько Синя Борода!

А сестрички Грімм , героїні американського письменника Майкла Баклі, - далекі родички славетних братів. Вони стали книжковими детективами і сміливо втручаються в казкові події, виступаючи на боці добра у боротьбі зі злом

Світова література сповнена як моторошними історіями так і такими, з яких можна посміятися.

Українська класична література сповнена містичними сюжетами і великими страхами...

Сучасним письменникам також вдається побачити  страшні історії з темряви і записати їх , поки не зійшло сонце і не щезли жахи.

З любов'ю і вдячністю!

 Захисник Вітчизни! Найсвятіше слово на Землі! Це він стоїть на сторожі нашого мирного життя і благополуччя. Це йому ми завдячуємо нашим спокійним сном та безпекою. 

Ми вітаємо своїх  героїв - синів і дочок України, які зараз захищають нашу землю від підступного ворога. Прийміть привітальну листівку на знак пошани і безмежної вдячності!

Подорож до Ржищева : цікаво, пізнавально, недалеко…

Розкішною липовою алеєю, що заховалася на околиці міста Ржищів, ми наближаємося до крутих берегів Дніпра. Колись ця алея вела до родового маєтку Довгоруких – Фадєєвих.

Від садиби нічого не лишилося. Незмінними є незрівнянні краєвиди, що постають перед очима. Здається, що сліпуча синь неба от-от  зіллється  з глибокою синню дніпровської води, аби не острівки зелені, що їх розділяють.

Немає й сліду від села Гусинці, яке пішло під воду. На його місці у 70 роках минулого століття було створено Канівське водосховище. Усі споруди затопленого села були розібрані його мешканцями. Тільки за такої умови людям надавалося житло в іншому місці. Як пам'ять про минуле збереглася гусинська Спасо-Преображенська церква. Побудована на височині, вона разом із дзвіницею лишилася маленьким острівцем серед води. І побачити і відвідати храм можна.

Церковні споруди зараз виглядають доглянутими і ошатними. Невеликий острівець укріпили і наростили. Тепер храм виглядає  більш захищеним.  А ще 10 – 15 років тому будівлі мали такий вигляд.

І ще один привіт з минулого! Лиса гора, найвища точка затопленого села Гусинці, височіє серед водної гладі в безпосередній близькості від церкви. Розказують, що як і всі інші лисі гори,  вона була місцем проведення язичницьких обрядів. Вважається, що тут земля увібрала у себе потужні енергетичні заряди. Багато хто відчуває приплив сил після її відвідання . Можливо це самонавіювання. І сьогодні прихильники до християнської віри радо відвідують гору.  Територія тут також доглянута і чиста. Є місце для невеликих пікніків, маленький пляжик, санітарна зона.   

Дістатися місць, що знаходяться посеред водних просторів, можна на човні, а у свята і вихідні на паромній переправі.

З човна можна вдосталь насолодитися видовищними краєвидами та добре розгледіти Іван гору, місце давньоруського городища ХІ – ХІІІ століть. Тут знайдені залишки дерев’яних укріплень. 

У самому місті не можна не відвідати Трипільський парк, адже Ржищів знаходиться в безпосередній близькості від знаменитого села Трипілля. Ця земля подарувала багатюще надбання давньої культури. У Трипільському парку є збільшені скульптури, які точно повторюють форму і малюнок найдавніших артефактів трипільців. У ньому можна знайти зображення сонячного годинника, квітів, птахів, тварин, фігуру жінки в традиційному орнаменті і багато іншого, створеного скульпторами М. Біликом і М. Сиваком.

А ще давайте згадаємо, що тут народилася найвидатніша поетка нашої сучасності Ліна Костенко. Так і проситься завершити нашу подорож її  словами:

«Усе моє -

Все зветься Україна!

Така краса,

Висока і нетлінна,

Що хоч спинись

І з Богом говори!..»

Осінь ще подарує нам погожі дні. Не марнуйте їх! Подорожуйте, пізнавайте, насолоджуйтеся!

В пошуках квітки папороті

Ось і наближається та одна-єдина ніч в році з шостого на сьоме липня, коли чарівна краса природи створює казковий краєвид, де і відбуваються чародійські купальські забави: збирання магічних трав, вмивання купальською росою, танці біля вогнища та стрибання через ватру, плетіння дівчатами вінків та пускання їх за водою… В цю ніч просипається «нечиста сила», чути гомін тварин, розпускається папороть. Вона займається дивним вогнем…та відразу гасне і обсипається. Тому, хто зірвав цю квітку, відкриваються багатства всієї землі й усі таємниці світу.

Знайти квітку папороті удавалось не багатьом. Скоріше не вдавалося нікому. Та люди все одно вірять і шукають чаруючий квіт знову і знову. 

Конституція усім: і дорослим, і малим! Правничий тренінг

Свято Дня Конституції України – чи не найголовніше наше державне свято! 28 червня 1996 року було прийнято документ, який регламентує життя нашої держави і по суті є головним Законом країни. Ця невеличка тоненька книжечка називається Конституція України. В ній передбачено все: устрій держави, правові норми, свободи громадян та їхні обов’язки…

Знати Конституцію і дотримуватися її положень необхідно усім: від пересічного громадянина до Президента України.

Юному поколінню наших співгромадян вивчення Конституції конче необхідно. Від знання законів, записаних в ній, залежить те, як будемо жити далі. Ця книжка як компас проведе юних читачів лабіринтами законів і правил. Читання при цьому буде зовсім не нудним, а цікавим і корисним.

Денисенка Л. , А. Ільков О, , Стельмащук А., Шуліма А.

    Я і Конституція. – Львів : Видавництво Старого Лева , 2019 . – 88 с.

Зелені свята

Свято Трійці, за народними віруваннями - Зелені свята, увібрали у себе традиції дохристиянських вірувань...

«Горджуся Києвом своїм…» Святкуючи День Києва, гортаємо сторінки книг про нашу древню столицю

Усім славне місто на предковічних горах : синьою глибиною повноводного Дніпра, смарагдовою зеленню садів і парків, дивовижними м’якими  обрисами архітектурних споруд. Та найбільше , що захоплює  – це древня, майже 2-х тисячолітня історія сивочолого міста-красеня. 

Минуле Києва знайшло своє відображення в чисельних пам’ятках культури, як рукописних, так і тих, що їх зберіг народ в казках, билинах, піснях, переказах…

 Славу місто передрік один з учнів Ісуса Христа – апостол Андрій. Це місце увіковічене шедевром архітектури – Андріївською церквою

«Діялось це дуже давно, коли святі апостоли порозходилися по різних краях проповідувати Христову віру.

У тих давніх часах прийшов над річку Дніпро святий апостол Андрій. Він став на березі річки під горами і промовив до своїх учнів:

– Чи бачите ці гори? На цих горах стане місто, і буде в нім багато церков.

І вийшов на гори, поблагословив їх, поставив там хрест і помолився Богу»  

Історія України в казках та легендах. Історія України в іменах та подіях. – Львів: Аверс, 2004. – 288 с.

І на святому місці з’явилися перші кияни..

«І були три брати: одному імя Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив. А сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ…»

Повість врем`яних літ. – Харків: Фоліо, 2008. – 317 с.

Красою невиданою возвеличуються княжі палати над помешканнями «чорного» люду…

«..як вечір імлистий задумана, сумна сидить під віконцем донька Ярославова , молода Настя-князівна. Зажурилося дівоче серденько. Чуж-чоловікїй наречений Андрій-короленко.І пече Настине серце туга-журба по родині. Чи ж зійдеться знову з сестрами?

Одна-бо – до Франції вдалася, там на королівському престолі сіла.

Друга – на півночі воло дарить.

Третя – за вікінгом-героєм бозна куди подалася.

Настя ж – до угорського краю, за Карпатські гори – далеко! –  помандрує »

Королева, Наталена. Легенди старокиївські. – Київ: Школа, 2006. – 256 с.

Анна, улюблена дочка Ярослава Мудрого, королева Франції, залишила по собі образ чарівної і водночас мудрої правительки.

«Анна була чудовою вершницею та вправною мисливицею. У її добу у Франції утвердилася мода на полювання, при дворі стали влаштовувати бали та вчені бесіди.  Мислителі та митці  знаходили підтримку при дворі французької королеви, котра була родом з Києва. Генріх звик покладатися на свою дружину, що прославилася як мудра порадниця та володарка… »

«Українські князівни. – Київ: Казка. – 64 с. 

Київ знаменитий своїми горами-пагорбами. Їх понад 30 і вони насправді є схилами ярів або крутими берегами давно пересохлих стародавніх річок. Не менш відомі загадкові печери і підземелля…

«Неподалік від Кирилівської церкви й досі є печера, яку називають Змієвою. Ця змієва нора була така глибока, що доходила до самого пекла. Того Змія не міг здолати жоден княжий богатир, тож Змій і почав вимагати від князя, щоб той платив йому данину – кожен день приводив молодих хлопців і дівчат йому на обід. Киян врятував київський ремісник – Кирило Кожум’яка. Він викував велетенського плуга, запряг туди Змія і зорав ним межу, обвівши кордоном усю слов’янську землю. Відвали землі від лемеша люди почали називати Змієвими валами. Змій від такої роботи втратив силу, заповз у свою нору і спить у печерах під Кирилівськоюю церквою вже багато століть. А вдячні кияни назвали гору іменем свого рятівника – Кирилівською. »

Легенди Києва та Наддніпрянщини. - Львів: Апріорі, 2018. – 180 с.

«Та вже з того-то часу й почало зватися те урочище, де Кирило жив, Кожум’яками.. »

Кирило Кожум’яка; Українська народна казка. – Київ: Павлін, 2005 – 12 с. 

Київ зачаровує. В цьому переконані й письменники сьогодення. Такі як Зірка Мензатюк. Її Київ надихнув на створення казок, київських казок.

«…в Іванка  заблищали очі, серце забилося лункіше. Хто-хто, а він про скарби знав, бо прочитав про них немало книжок. А прочитавши, чітко з’ясував дві речі. По-перше, золото відшукують не тільки археологи. А по-друге, в Києві – дуже багато скарбів. Вони тут трапляються чи не на кожній горі: давні монети, княжі прикраси, інша коштовна всячина… »

Мензатюк З. Київські казки. – Львів : ТОВ «Видавництво Старого Лева», 2006 – 94 с.

Читайте про Київ! Подорожуйте Києвом! Вам відкриються скарби нечувані!

Слово горнеться до слова. До Дня слов’янської писемності й культури

Вишивана Україна. День вишиванки об’єднує Україну

Святкувати День вишиванки нескладно. Потрібно лише мати вишиванку та прийти в ній на роботу чи навчання. 
Людину у вишиванці видно одразу. Цей одяг моментально притягає погляди оточуючих барвистістю кольорів, викликає святковий настрій. 

Люди у вишиванках відчувають спільну причетність до одного народу, які мислять патріотично і  рухаються в одному напрямку.   

Святкуємо. Інформуємо. Пробуємо правильно відповісти на питання тесту.       

Минуле з гірким присмаком сьогодення. Історичному роману П. Куліша «Чорна рада» 175 років

Ти краща у світі, матуся моя!

Слово мама для кожної людини має своє, "особливе", значення. Проте для кожного з нас воно рідне і несе з собою тепло, турботу, ласку. Кожного року в світі відзначають свято День матері. В Україні його святкують у другу неділю травня. В цей день вітають матерів, дарують невеликі подарунки, квіти...  Особливо приємним є подарунок зроблений власними руками. Зробіть його, привітайте своїх мам!

Сторінка історії, що досі болить. Роковини Чорнобиля

Чорнобиль  чорним крилом накрив  Україну. Біда прийшла до всіх. Одні відчули її гіркий смак відразу , інших радіоактивна тінь доганяла. 
Люди пройшли через все: страх невідомості і незнання; дезорієнтацію; спішну евакуацію, як гадалося на 3 дні, а виявилося, на все життя; холодну непривітність чужих стін; тривогу,  появу і загострення хвороб. А ще була  –  туга, невимовна печаль за батьківською домівкою, світлими спогадами, рідними могилами, за тим, що повернути неможливо, але дуже хотілося. Так з’явилися самосели.

Ліна Костенко — одна з учасниць історико-етнографічних експедицій до зони відчуження — просить називати людей, котрі оселилися на тих територіях, не самоселами, а повертанцями, адже вони повернулися додому. 

Які причини того, що попри смертельну небезпеку, яку несла в собі радіація, та сувору заборону і переслідування властей, люди поверталися, здавалося б в пекло. Ніякого раціонального пояснення цьому не має. Самосели, в основному літні люди, яких з корінням вирвали зі свого ґрунту і насильницькі пересадили в чужий. При цьому побутові умови проживання були не гіршими, а можливо, навіть кращими. Та хіба корінний поліщук, для якого вода і ліс – це те, без чого неможливо існування, міг прижитися під палаючим сонцем Херсонщини?

Тому й не згасло людське життя у зоні відчуження! Тут постійно перебуває кілька тисяч робітників, які обслуговують об'єкти ЧАЕС та житлового Чорнобиля, а серед закинутих сіл де-не-де зустрічаються доглянуті, обжиті оселі в які її хазяї повернулися . Через заборони дісталися рідної землі, бо кращої за неї не існує.

З кожним роком число самоселів зменшується. Адже це в основному старі люди, які потроху відживають свій вік. Насправді вражає те, що серед них багато довгожителів.

Чорнобиль – це сторінка з  нашої історії. Печальна, гірка, але перегорнути і забути її неможливо. Тож кожний рік ми згадуємо людей, які найбільше постраждали від найбільшої у світі техногенної катастрофи: ліквідаторів аварії, ліквідаторів наслідків аварії, переселенців і самоселів-повертанців. Здоров’я вам усім !

Нагадати і розказати про незабутнє допоможуть такі книжки