Жити у гармонії з Природою – одвічне
стремління духовної, здравомислячої людини. Адже ми вийшли з Природи, зросли,
живемо і залежимо від неї, як немовлята від матері. Зроду-віку наші предки
ототожнювали себе з усім довколишнім світом.
Небесні світила, стихії, земля, вода, вогонь, дерева, трави набували для
них людських рис і ставали ніби родичами. У той же час всі перелічені природні
сили обожнювались, бо таїли у собі незбагненну чудодійну міць. Людей оберігали
язичницькі боги, віра у яких була беззаперечною. Оселі, земля, вода, ліси, поля
були заселені русалками, домовиками, лісовиками, водяниками… Наші пращури
шанували пам'ять про померлих, які також могли захистити від гніву стихій.
Близько третини днів року у наших
предків займали свята. Свято – це той день, який служив для освячення людини,
для очищення її душі, для приведення свого духу у відповідність з вищими
законами буття, у гармонію із Всесвітом, з природою.
За допомогою ритуальних обрядів, які
виконувались під час народних свят, люди від сезону до сезону не тільки просили
для себе від природи прихильності, а й не втручались, на відміну від своїх
нерозумних послідовників, у надзвичайно складний її організм.
Розпочиналось цілорічне
Свароже Коло – святом Коляди.
Після зимового сонцестояння, коли закінчується період Корочуна
(найкоротшого дня і найдовшої ночі) , богиня Лада народжує нове Світло-Сонце –
Дажбожича. Відбувається це в період з 17
по 24 грудня. Починає прибувати день. Сонце повертає на літо.
Поринути у далеке минуле нашого
народу, долучитись до його духовних джерел читачам нашої бібліотеки допомогла
обрядова лялька, з любов’ю створена майстром народної творчості Тамарою Желібою.
Так уособлює у собі свято Коляди авторська
лялька.
Вітаємо усіх з народженням нового Сонця!
