пʼятниця, 7 вересня 2018 р.

Журавлики відлітають, чекаємо на веселиків!

Журавель завжди був улюбленцем українського народу і вважався символом України, а казок, легенд, пісень та віршів, присвячених цьому птаху, і не злічити. Яких тільки журавлів не вигадали наші предки! Це й дерев’яний журавель біля криниці, і кмітливий журавель з казки, і журавель-мрія з прислів’я...

Осінь… У блакитній височині видно зграю птахів, що вишикувались у клином. Витягнувши довгі шиї та ноги, поволі змахуючи великими крилами, прямують вони на зимівлю в чужі краї. Кру-кру- кру – тужливо звучать їхні голоси. Тож недаремно наші пращури називали журавлів крунами. А нам чується, що згори лунає: «Україна-країна-край»  Скільки в цьому видовищі великої, урочистої печалі! Тож і став сірий журавель символом журби й печалі за рідною землею.



А як побачиш журавлів уперше навесні, коли вони летять з вирію, то треба називати їх вже не журавлі, а веселики.  Адже цей птах до нас із вирію несе на крилах весну, радість, тепло й, звичайно, веселощі. Він у цей період, як і ми, радіє весні, веселиться, закохано танцює свою веснівку і справляє весілля для продовження роду. Його дитинчата вперше розпрямляють крильця і ширяють над українською землею аж до змужніння. І, зазвичай, веселик тоді зовсім не журиться, а радіє, викохуючи власних діток.




Наближаючи весну і приліт веселиків, люди здавна зустрічають їх зробленими з соломи та яскравих веселкових кольорів пташками-веселиками. Такими, як навчає їх робити всіх охочих народна майстриня, друг нашої бібліотеки Тамара Желіба.






У птаха навіть є свій Всесвітній день, який припадає на другу неділю вересня і цього року відзначається 9 вересня. Легкої дороги вам, журавлики! Принесіть на своїх крильцятах нам скору весну!

Немає коментарів:

Дописати коментар