субота, 30 травня 2020 р.

«Горджуся Києвом своїм…» Святкуючи День Києва, гортаємо сторінки книг про нашу древню столицю


Усім славне місто на предковічних горах : синьою глибиною повноводного Дніпра, смарагдовою зеленню садів і парків, дивовижними м’якими  обрисами архітектурних споруд. Та найбільше , що захоплює  – це древня, майже 2-х тисячолітня історія сивочолого міста-красеня. 
Минуле Києва знайшло своє відображення в чисельних пам’ятках культури, як рукописних, так і тих, що їх зберіг народ в казках, билинах, піснях, переказах…

 Славу місто передрік один з учнів Ісуса Христа – апостол Андрій. Це місце увіковічене шедевром архітектури – Андріївською церквою
«Діялось це дуже давно, коли святі апостоли порозходилися по різних краях проповідувати Христову віру.
У тих давніх часах прийшов над річку Дніпро святий апостол Андрій. Він став на березі річки під горами і промовив до своїх учнів:
– Чи бачите ці гори? На цих горах стане місто, і буде в нім багато церков.
І вийшов на гори, поблагословив їх, поставив там хрест і помолився Богу»  
Історія України в казках та легендах. Історія України в іменах та подіях. – Львів: Аверс, 2004. – 288 с.

І на святому місці з’явилися перші кияни..
«І були три брати: одному імя Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив. А сестра в них була Либідь. Сидів Кий на горі, де тепер узвіз Боричів. А Щек сидів на горі, яка зветься нині Щекавицею. А Хорив на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І збудували вони місто в ім'я старшого брата свого і нарекли його Київ…»
Повість врем`яних літ. – Харків: Фоліо, 2008. – 317 с.


Красою невиданою возвеличуються княжі палати над помешканнями «чорного» люду…
«..як вечір імлистий задумана, сумна сидить під віконцем донька Ярославова , молода Настя-князівна. Зажурилося дівоче серденько. Чуж-чоловікїй наречений Андрій-короленко.І пече Настине серце туга-журба по родині. Чи ж зійдеться знову з сестрами?
Одна-бо – до Франції вдалася, там на королівському престолі сіла.
Друга – на півночі воло дарить.
Третя – за вікінгом-героєм бозна куди подалася.
Настя ж – до угорського краю, за Карпатські гори – далеко! –  помандрує »
Королева, Наталена. Легенди старокиївські. – Київ: Школа, 2006. – 256 с.


Анна, улюблена дочка Ярослава Мудрого, королева Франції, залишила по собі образ чарівної і водночас мудрої правительки.
«Анна була чудовою вершницею та вправною мисливицею. У її добу у Франції утвердилася мода на полювання, при дворі стали влаштовувати бали та вчені бесіди.  Мислителі та митці  знаходили підтримку при дворі французької королеви, котра була родом з Києва. Генріх звик покладатися на свою дружину, що прославилася як мудра порадниця та володарка… »
«Українські князівни. – Київ: Казка. – 64 с. 

Київ знаменитий своїми горами-пагорбами. Їх понад 30 і вони насправді є схилами ярів або крутими берегами давно пересохлих стародавніх річок. Не менш відомі загадкові печери і підземелля…
«Неподалік від Кирилівської церкви й досі є печера, яку називають Змієвою. Ця змієва нора була така глибока, що доходила до самого пекла. Того Змія не міг здолати жоден княжий богатир, тож Змій і почав вимагати від князя, щоб той платив йому данину – кожен день приводив молодих хлопців і дівчат йому на обід. Киян врятував київський ремісник – Кирило Кожум’яка. Він викував велетенського плуга, запряг туди Змія і зорав ним межу, обвівши кордоном усю слов’янську землю. Відвали землі від лемеша люди почали називати Змієвими валами. Змій від такої роботи втратив силу, заповз у свою нору і спить у печерах під Кирилівськоюю церквою вже багато століть. А вдячні кияни назвали гору іменем свого рятівника – Кирилівською. »
Легенди Києва та Наддніпрянщини. - Львів: Апріорі, 2018. – 180 с.


«Та вже з того-то часу й почало зватися те урочище, де Кирило жив, Кожум’яками.. »

Кирило Кожум’яка; Українська народна казка. – Київ: Павлін, 2005 – 12 с. 


Київ зачаровує. В цьому переконані й письменники сьогодення. Такі як Зірка Мензатюк. Її Київ надихнув на створення казок, київських казок.
«…в Іванка  заблищали очі, серце забилося лункіше. Хто-хто, а він про скарби знав, бо прочитав про них немало книжок. А прочитавши, чітко з’ясував дві речі. По-перше, золото відшукують не тільки археологи. А по-друге, в Києві – дуже багато скарбів. Вони тут трапляються чи не на кожній горі: давні монети, княжі прикраси, інша коштовна всячина… »
Мензатюк З. Київські казки. – Львів : ТОВ «Видавництво Старого Лева», 2006 – 94 с.


Читайте про Київ! Подорожуйте Києвом! Вам відкриються скарби нечувані!


середа, 20 травня 2020 р.

Вишивана Україна. День вишиванки об’єднує Україну

Святкувати День вишиванки нескладно. Потрібно лише мати вишиванку та прийти в ній на роботу чи навчання. 
Людину у вишиванці видно одразу. Цей одяг моментально притягає погляди оточуючих барвистістю кольорів, викликає святковий настрій. 

Люди у вишиванках відчувають спільну причетність до одного народу, які мислять патріотично і  рухаються в одному напрямку.   

Святкуємо. Інформуємо. Пробуємо правильно відповісти на питання тесту.       

пʼятниця, 8 травня 2020 р.

Ти краща у світі, матуся моя!


Слово мама для кожної людини має своє, "особливе", значення. Проте для кожного з нас воно рідне і несе з собою тепло, турботу, ласку. Кожного року в світі відзначають свято День матері. В Україні його святкують у другу неділю травня. В цей день вітають матерів, дарують невеликі подарунки, квіти...  Особливо приємним є подарунок зроблений власними руками. Зробіть його, привітайте своїх мам!

неділя, 26 квітня 2020 р.

Сторінка історії, що досі болить. Роковини Чорнобиля

Чорнобиль  чорним крилом накрив  Україну. Біда прийшла до всіх. Одні відчули її гіркий смак відразу , інших радіоактивна тінь доганяла. 
Люди пройшли через все: страх невідомості і незнання; дезорієнтацію; спішну евакуацію, як гадалося на 3 дні, а виявилося, на все життя; холодну непривітність чужих стін; тривогу,  появу і загострення хвороб. А ще була  –  туга, невимовна печаль за батьківською домівкою, світлими спогадами, рідними могилами, за тим, що повернути неможливо, але дуже хотілося. Так з’явилися самосели.





Ліна Костенко — одна з учасниць історико-етнографічних експедицій до зони відчуження — просить називати людей, котрі оселилися на тих територіях, не самоселами, а повертанцями, адже вони повернулися додому. 

Які причини того, що попри смертельну небезпеку, яку несла в собі радіація, та сувору заборону і переслідування властей, люди поверталися, здавалося б в пекло. Ніякого раціонального пояснення цьому не має. Самосели, в основному літні люди, яких з корінням вирвали зі свого ґрунту і насильницькі пересадили в чужий. При цьому побутові умови проживання були не гіршими, а можливо, навіть кращими. Та хіба корінний поліщук, для якого вода і ліс – це те, без чого неможливо існування, міг прижитися під палаючим сонцем Херсонщини?

Тому й не згасло людське життя у зоні відчуження! Тут постійно перебуває кілька тисяч робітників, які обслуговують об'єкти ЧАЕС та житлового Чорнобиля, а серед закинутих сіл де-не-де зустрічаються доглянуті, обжиті оселі в які її хазяї повернулися . Через заборони дісталися рідної землі, бо кращої за неї не існує.




З кожним роком число самоселів зменшується. Адже це в основному старі люди, які потроху відживають свій вік. Насправді вражає те, що серед них багато довгожителів.

Чорнобиль – це сторінка з  нашої історії. Печальна, гірка, але перегорнути і забути її неможливо. Тож кожний рік ми згадуємо людей, які найбільше постраждали від найбільшої у світі техногенної катастрофи: ліквідаторів аварії, ліквідаторів наслідків аварії, переселенців і самоселів-повертанців. Здоров’я вам усім !

Нагадати і розказати про незабутнє допоможуть такі книжки




середа, 22 квітня 2020 р.

Земля до свята чепуриться…Відзначаємо Всесвітній день Землі


Квітень  біло-рожевим цвітом вбирає Землю в чарівний наряд, додаючи ніжної зелені в неповторні шати. 
Навесні наша планета особливо гарна і молода, ніби знає – настає її день. 


Про красу, багатства, неповторність спільного дому на ймення Земля розкажуть такі книжки



 Пам’ятаймо, що обличчя нашої планети – це віддзеркалення нашого до неї ставлення. Засмічування, пожежі, вирубка лісів, забруднення водойм відображаються на божественному лику Землі жахливими шрамами.

Про те, що може зробити для збереження природи навіть мала дитина, розкаже ця книжка
Ткачук, Г. Книжка про сміття. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. – 132 с.

Вона про те, що ми виносимо з нашого помешкання у сміттєвих пакетах і викидаємо у бак. Про те, що зустрічає нас, коли ми приходимо на пікнік до лісу. Про те, що пропливає повз нас у річці або в морі. І про те, що може заполонити всю нашу планету. Одне слово про таку дивовижну річ, яку легко створити, але неймовірно важко позбутися – сміття! 

Це видання такий собі книжко-тренінг з сортування сміття, пройти який та застосовувати теоретичні знання на практиці повинен кожен. Діти, діліться знаннями з батьками! Батьки, не порушуйте правила сортування сміття! Саме зараз є час  навчитись робити так, щоб невдовзі не потонути в океані сміття!

Нехай Земля завжди буде молодою, здоровою, чистою, усміхненою!